"Індустріальний союз Донбасу" - за крок до банкрутства. Якщо компанія не виплатить борг, вона ризикує потрапити під контроль Ахметова, який стане практично одноосібним господарем металургії України. За зміцненням позицій Ахметова стоїть і політика.

22 липня департамент виконавчої служби Мін'юсту відкрив провадження за позовом компанії "Метінвест Холдинг" проти Дніпровського металургійного комбінату імені Дзержинського, Алчевського металургійного комбінату і металургійного Краматорського заводу імені Куйбишева. Всі ці підприємства належать "Індустріальному союзу Донбасу", який заборгував "Метінвесту" за постачання сировини близько 1,7 мільярдів гривень. Тепер щоб уникнути банкрутства, ІСД змушений буде продати "Метінвесту" Рината Ахметова свої активи. А це означає, що найбагатша людина України ще більше підсилить свій вплив.

Збирання заводів

Заводи ІСД є далеко не першими "ласими шматками" металургійної промисловості, поглиненими компанією Ахметова. Раніше "Метінвест" поглинув Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, який опинився в кінці весни 2010 року в центрі одного з рейдерських скандалів. Тоді співвласник австрійської компанії ABH GMBH Борис Подільський і колишній генеральний директор Чорноморського суднобудівельного заводу Ілля Горн заявили про продаж 100% акцій ЗАТ "Ілліч-Сталь" крупній російській структурі.

Саме Бойко у відповідь заговорив про рейдерську атаку. За його версією, ця атака стала можливою через нечесні дії брокера, який скористався дорученням на операції з акціями підприємства. А оскільки справи в ММК тоді йшли не дуже, Бойко вирішив звернутися до президента України Віктора Януковича.

У відповідь президент сказав: "Ми зацікавлені, щоб акції залишилися в колективі комбінату", і доручив СБУ і Генпрокуратурі розібратися з рейдерами. Проте, такий "підвішений" стан комбінату, а також те, що підприємство не мало власної сировинної бази, але мало борги, не давало Бойку підстав для спокою. В результаті директор ММК вирішив далі не спокушати долю і відправився "на уклін" до Ахметова. "Акціонери прийняли рішення включити в перелік інвесторів, серед яких будуть розміщені акції додаткової емісії, компанію Metinvest B.V", - повідомила прес-служба ММК 1 липня. А Бойко, як і хотів Янукович, залишився на посту директора ММК.

Зараз компанія Ахметова чекає дозволу від Антимонопольного комітету України на об'єднання з ММК, підсумком якого буде те, що в руках Ахметова виявиться 2/3 виробництва української сталі. За словами Бойка, його комбінат не мав альтернативи об'єднанню з "Метінвестом", адже жоден з президентів України так і не дав ММК того, чого так потребував комбінат - необхідної сировинної бази.

"Виходу дійсно не було. Ну не вдалося мені те, що я просив у Кучми. Та і в Ющенка... Але, в основному, в Кучми, коли була можливість - віддай ГЗК, віддай коксохім. Був би у нас ГЗК і коксохім - ми були б непереможні", - пояснював свої дії Бойко. За його словами, криза в галузі ще триває, і майбутнє доволі туманне, саме тому Бойко прийняло рішення об'єднуватися з Ахметовим. "Я звернувся до Ахметова, і лише тому, що у них все є. І все вирішується тут, в Україні. У них СєвГЗК, ЦГЗК, ІнГЗК, Авдіївський коксохімзавод, Макіївський, Єнакіївський, наш Маріупольський... Відразу знімається купа питань", - сказав Бойко.

На ММК Ахметов вирішив не зупинятися. Ще до поглинання Маріупольського металургійного комбінату його компанія подала до суду на ІСД за невиконання умов контракту. 31 травня і 1 червня Господарський суд Донецької області задовольнив 13 позовів "Метінвесту" до підприємств ІСД на загальну суму 1,449 мільярда гривень. З урахуванням того, що 12 і 13 травня Вищий господарський суд підтвердив законність вимог "Метінвесту" до ІСД на суму близько 292 мільйонів гривень, загальний борг ІСД склав близько 1,7 мільярдів гривень. Взагалі, ІСД зараз не в найкращому становищі. За підсумками 2009 року заборгованість компанії складала 3 мільярди доларів. Результатом епопеї з "Метінвестом" стала загроза накладення на рахунки ІСД арешту. Термін погашення заборгованості закінчується 29 липня. Якщо до цього дня в "Індустріальному союзі Донбасу" не знайдуть грошей на погашення боргу, компанії доведеться погоджуватися на умови Ахметова. Аналітики говорять про велику вірогідність того, що ІСД піде шляхом Бойка і передасть контрольний пакет акцій "Метінвесту". А це означає, що і без того величезний вплив Ахметова на металургійний ринок України і ближнього зарубіжжя зросте. Проте в справі поглинання ахметовськими підприємствами металургійних комбінатів, окрім економічної, є і політична складова.

Ахметов як противага Льовочкіну

В ситуації з поглинанням металургійних комбінатів "Метінвестом" звертає на себе увагу дивна пасивність президента України. Незважаючи на те, що в справі з ММК Янукович хотів, щоб акції залишилися в підприємства, він не зробив практично жодних дій для цього. На відміну від Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко, які дозволяли собі втручатися в питання купівлі-продажу найбільших підприємств, коли торкнулися їхні інтереси або "інтереси держави", Янукович мовчки спостерігав за тим, що відбувається. Адже президент України міг використовувати такий інструмент, як Антимонопольний комітет. Якщо АМКУ визнає поглинання ММК "Метінвестом" монополізацією ринку, операція може не відбутися. Така пасивність глави держави може пояснюватися бажанням забезпечити рівновагу в своїй політичній силі.

Після відставки з поста міністра з надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич в інтерв'ю газеті "Сегодня" заявив про те, що група глави адміністрації президента Сергія Льовочкіна надзвичайно підсилила свій вплив. "Ми сьогодні мусимо констатувати, що ця група домінує серед всіх груп в Партії регіонів і є найвпливовішою. Впливовішою, ніж Азаров, Клюєв та інші", - сказав Шуфрич. Більше того, тепер на зміну Януковичу ця група шукає "наступника", яким за інформацією Шуфрича стане віце-прем'єр-міністр Сергій Тігіпко.

До групи Льовочкіна відносять і Дмитра Фірташа, який також підсилив свій вплив. І причиною цього є, у тому числі, і визнання "Нафтогазом" боргу перед компанією Фірташа. Оскільки, як неодноразово заявляли члени уряду, коштів України на погашення заборгованості перед "РосУкрЕнерго" не має, держава залишається фактично "боржником" Фірташа. Посилення групи впливу, яка подумує про заміну чинному президенту навряд чи може сподобатися і Януковичу, і іншим "регіоналам", які пов'язують з нинішнім президентом надію на стабільність свого фінансового благополуччя.

В світлі сказаного Шуфричем радість віце-прем'єр-міністра Андрія Клюєва з приводу входження ММК в металургійну імперію Ахметова стає зрозумілою. Тоді Клюєв відзначив: "Не лише ніхто нічого не втратив, але лише виграв. Відбилися від рейдерів, і все залишилося в Україні". І дійсно, з посиленням компанії Ахметова виграла і його група в Партії регіонів, і дружня їй група братів Клюєвих. Виграв і президент України, який отримав гідну противагу групі Льовочкіна. Недовіра Януковича до глави АП, якщо вірити словам Шуфрича, може бути викликана ще і тим, що в групі Льовочкіна знаходяться "ті, хто прийшов до Януковича в 2006 році, коли він став прем'єром, фактично з-під Ющенка".

Крім того, Партія регіонів фактично є "збірною солянкою" представників різних фінансово-промислових груп. І зберегти крихку рівновагу сил, при цьому не образивши жодну з груп, є одному з першочергових завдань президента, якщо він хоче зберегти вплив своєї політичної сили. Дуже вже наочний досвід Юлії Тимошенко, яка свого часу примудрилася відлякати від себе навіть таких вірних союзників, як групу "Приват".

Позиція Януковича щодо поглинань "Метінвестом" найбільших металургійних підприємств свідчить ще про одне. Незважаючи на паралелі між Путіним і Януковичем, що проводяться останнім часом в ЗМІ, український президент так і не "доріс" до російського прем'єра і як і раніше не може сам впливати на всі економічні процеси в Україні. На відміну від Путіна, який підпорядкував російські ФПГ своїй волі, Янукович навпаки балансує між групами впливу, прагнучи не потрапити в залежність від жоднієї з них. В цьому випадку посилення однієї групи - в даному випадку групи Ахметова - допомагає йому уникнути диктату в ПР групи Льовочкіна. Український президент грає на протиріччях груп впливу, а не "командує" олігархами.

Борис Рудь